Інкрементальна модель життєвого циклу розробки програмного забезпечення

Оновлено:
Інкрементальна модель — це модель життєвого циклу розробки програмного забезпечення, у якій продукт створюють і передають користувачам частинами, або інкрементами. Кожен інкремент проходить детальне проєктування, розробку й тестування та додає нову функціональність до робочої версії продукту. Перший інкремент зазвичай містить ключові функції, а наступні розширюють продукт з урахуванням відгуків користувачів.

Головне
- Загальну архітектуру закладають на старті, а кожен інкремент проєктують, розробляють і тестують окремо.
- Інкрементальну розробку застосовують у великих проєктах з 1950-х років, зокрема в NASA та IBM.
- Інкрементальна модель додає до продукту нові частини, ітеративна доопрацьовує наявні, а Scrum поєднує обидва підходи.
- Модель погано підходить, якщо систему не можна розділити на модулі, що працюють незалежно.
Що таке інкрементальна модель
Інкремент — це завершена частина продукту, яка працює разом з уже створеними частинами. Важливо, як саме продукт ділять на інкременти. У глосарії Agile Alliance рекомендовані частини названо «вертикальними»: кожна охоплює всі рівні системи, від інтерфейсу до бази даних, і дає користувачеві функцію, якою можна скористатися. Якщо ж нарізати продукт «горизонтально», окремими технічними шарами, користувач не отримає нічого робочого, доки не будуть готові всі шари.
Наприклад, фінтех-компанія, що створює мобільний банківський застосунок, може першим інкрементом запустити реєстрацію та перегляд балансу, другим додати історію транзакцій, а третім оплату рахунків.
Підхід має довгу історію. Крейг Ларман і Віктор Базілі в статті «Iterative and Incremental Development: A Brief History» (IEEE Computer, 2003) показують, що ітеративну та інкрементальну розробку застосовували у великих проєктах ще з середини 1950-х років. У 1970-х її активно використовували в IBM Federal Systems Division, де цей підхід просував Гарлан Міллс. Так, програмне забезпечення бортової авіоніки Space Shuttle для NASA там створили за 17 ітерацій протягом 31 місяця.
Етапи інкрементальної моделі
Загальну архітектуру створюють один раз на початку проєкту. Детальне проєктування, розробку, тестування й розгортання команда повторює для кожного інкременту.
| Етап | Що відбувається | Результат |
|---|---|---|
| Планування та аналіз вимог | Команда збирає вимоги, пріоритезує їх і розподіляє між інкрементами | План інкрементів і перелік функцій першого з них |
| Проєктування архітектури (один раз) | Створюють загальну архітектуру, розраховану на всі заплановані інкременти | Архітектура та ключові технічні рішення |
| Проєктування та розробка інкременту | Деталізують і реалізують функції поточного інкременту | Код нової частини продукту |
| Тестування та інтеграція | Перевіряють нові функції та їхню роботу разом із наявними, зокрема регресійним тестуванням | Протестована версія продукту |
| Розгортання та зворотний зв’язок | Передають версію користувачам і збирають відгуки | Робоча версія та уточнені вимоги до наступного інкременту |
Плануєте поетапний запуск продукту?
Порівняння з каскадною, ітеративною моделями та Agile
Ці моделі часто плутають. Вони по-різному визначають, коли користувач отримує робочий продукт і як команда реагує на зміни вимог:
| Каскадна | Інкрементальна | Ітеративна | Agile (Scrum) | |
|---|---|---|---|---|
| Як створюють продукт | Послідовно, етап за етапом | Частинами, кожна з яких працює | Повторними циклами доопрацювання | Короткими спринтами з інкрементом у кожному |
| Перша робоча версія | Наприкінці проєкту | Після першого інкременту | Після першої ітерації, часто неповна | Після першого спринту |
| Зміни вимог | Складно й дорого | У наступних інкрементах | У наступних ітераціях | На кожному спринті через беклог |
| Планування | Повне на початку | Загальне на початку, деталі для кожного інкременту | Уточнюється з кожною ітерацією | Постійне, на кілька спринтів наперед |
Scrum поєднує обидва підходи. За Scrum Guide, під час спринту команда перетворює частину роботи на інкремент, тобто корисну частину продукту, що відповідає визначенню готовності (Definition of Done). Сам продукт при цьому розвивається ітеративно, спринт за спринтом. Як вибір підходу до розробки та життєвого циклу описує PMI, читайте в нашій статті про PMBOK 7.
Переваги та обмеження
Переваги моделі:
- Ранній доступ. Користувачі отримують ключові функції задовго до завершення проєкту.
- Ранній зворотний зв’язок. Відгуки на першу версію потрапляють у план, поки команда працює над наступною.
- Гнучкість щодо змін. Нові вимоги додають до одного з наступних інкрементів, і поточна робота триває без перерв.
- Розподіл витрат. Спочатку фінансують ключові функції, а решту бюджету розподіляють між наступними інкрементами.
- Простіший пошук помилок. Кожен інкремент невеликий, тому дефекти легше локалізувати.
Обмежень три:
- Залежність від архітектури. Якщо загальна архітектура не розрахована на зростання, кожен наступний інкремент коштує дорожче, а інтеграція займає більше часу.
- Вища загальна вартість. Повторне тестування й інтеграція можуть зробити проєкт дорожчим, ніж одна поставка.
- Розростання обсягу. Без контролю змін нові вимоги розтягують проєкт (scope creep).
Коли обирати інкрементальну модель
Модель доречна, коли основні вимоги відомі, а деталі можуть змінитися, продукт треба швидко вивести на ринок, а систему можна розділити на модулі, що працюють незалежно. Ще одна умова: замовник має регулярно перевіряти версії й давати відгуки, інакше наступні інкременти плануватимуть на припущеннях.
Якщо вимоги жорстко зафіксовані договором або регулятором, простішою може виявитися каскадна модель. Якщо ж вимоги на старті неясні, краще підходять ітеративні та гнучкі підходи.
Як ми застосовуємо інкрементальну модель у New Line Technologies
У New Line Technologies ми часто будуємо продукти інкрементами. Перший реліз містить функції, без яких продукт не має сенсу, а наступні інкременти плануємо за даними використання та відгуками клієнтів. Так ми працюємо над платформами для фінансових технологій і мультимедіа в реальному часі, де важливо швидко запустити ядро продукту і стабільно його розвивати.
Дізнайтеся більше про наші послуги з розробки програмного забезпечення та про те, як виділена команда розробників може взяти на себе розробку інкрементів вашого продукту.
Типова помилка та як її уникнути
Найчастіша помилка в інкрементальних проєктах: перевантажений перший інкремент. Команда намагається вмістити в нього якомога більше функцій, перша поставка відкладається на місяці, і модель втрачає головну перевагу.
Перш ніж затвердити план, перевірте дві речі. Перший інкремент має вийти в перші тижні чи місяці проєкту, а не ближче до його завершення. Кожен наступний інкремент має давати користувачам функцію, якою вони скористаються одразу, а не лише технічну основу для майбутніх функцій.
Часті запитання
Каскадна модель проходить етапи один раз і передає продукт наприкінці проєкту. Інкрементальна модель створює продукт частинами, і користувачі отримують робочу версію вже після першого інкременту.
Інкрементальна модель додає до продукту нові завершені частини. Ітеративна модель повторно доопрацьовує вже створені частини. На практиці, зокрема у Scrum, ці підходи поєднують.
Так, якщо систему можна розділити на модулі. ERP- та CRM-системи часто впроваджують модулями, щоб підрозділи переходили на нову систему поступово.
Безперервна інтеграція (CI) автоматично збирає й тестує код після кожної зміни, а безперервне постачання (CD) дає змогу швидко розгорнути готовий інкремент. Разом вони скорочують час між завершенням інкременту та його появою в користувачів.
Плануєте продукт, який варто запускати поетапно? Зв’яжіться з нашою командою, і в межах наших послуг з розробки ПЗ ми допоможемо спланувати інкременти та зібрати команду під ваш проєкт.